Права і обов`язки природокористувачів в Республіці Білорусь

ВАРІАНТ 5
ЗМІСТ
1. Охарактеризуйте права і обов'язки природокористувачів
2. Проаналізуйте види відповідальності за порушення водного
законодавства
Список використаних джерел

1. Охарактеризуйте права і обов'язки природокористувачів
Інститут права природокористування займає одне з центральних місць у системі екологічного права. Він являє собою сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови використання природних ресурсів, права і обов'язки природокористувачів. Право природокористування можна розглядати і в суб'єктивному сенсі як сукупність конкретних прав і обов'язків, придбаних суб'єктом у зв'язку з отриманням природного об'єкта в користування. Право природокористування класифікується на види за кількома підставами [6. с. 156].
У залежності від того, які природні ресурси є об'єктами права природокористування, виділяються землекористування, водокористування, лісокористування, надрокористування, користування тваринним світом та ін За порядку і умов користування розрізняються право загального і спеціального природокористування. Право загального природокористування - це гарантована законом можливість для всіх громадян користуватися вільно і безкоштовно природним середовищем. Воно передбачає використання природи як місце, умови і засоби житті кожної людини, тому є загальнодоступним і не потребує будь-якого дозволу компетентних державних органів. Право загального природокористування безпосередньо випливає з Конституції Республіки Білорусь, яка передбачає право громадян на сприятливе навколишнє середовище, і конкретизується в нормах поточного законодавства - земельного, водного, лісового та ін
Право спеціального природокористування означає можливість використовувати в установленому законом порядку і на основі спеціального юридичного документа (державного акту, дозволу та ін) певні частини природних ресурсів відповідно до їх цільового призначення в процесі задоволення господарських та інших інтересів суспільства. Воно, як правило, є платним. Чинне екологічне законодавство визначає коло суб'єктів права природокористування, ними є: громадяни; органи державного управління, об'єднання, підлеглі Уряду; громадські об'єднання; органи територіального громадського самоврядування; спільні підприємства та міжнародні обмерзання і організації з участю білоруських та іноземних юридичних осіб; іноземні юридичні особи, іноземні держави, міжнародні організації, іноземні юридичні та фізичні особи. Загальний вміст права природокористування полягає в правомочиях та обов'язки суб'єктів цього права щодо володіння і користування відповідними природними ресурсами та об'єктами природи.
Необхідною передумовою набуття права природокористування є правосуб'єктність - наявність правоздатності та дієздатності, причому для юридичних осіб - як загальної правоздатності, так і спеціальної, якщо остання передбачає можливість використання природних ресурсів відповідно до цілей їх діяльності, передбаченими у статуті чи інших установчих документах.
Об'єктом права природокористування визнається індивідуально певна частина природного ресурсу (наприклад, земельна ділянка, водний об'єкт, ділянка лісового фонду), відособлена фізично (шляхом встановлення її меж на місцевості, «в натурі»), а також юридично (в документі, що оформляє придбання права природокористування , наприклад, свідоцтві про право власності на земельну ділянку, договорі оренди ділянки лісового фонду та ін.)
Підстави виникнення права спеціального природокористування зазвичай представляють собою складні юридичні склади, тобто сукупність юридичних фактів, серед яких визначальне значення мають дозволи (ліцензії) компетентних державних органів. Ліцензія на право природокористування - найбільш типове й поширена підстава виникнення права природокористування. В умовах розвитку ринкових відносин все більшу роль в організації природокористування відіграє договір. У сфері використання природних ресурсів застосовуються договори оренди (лісів, водних об'єктів, земель), сторонами яких виступають орендар - природопользователь і орендодавець - власник або інший власник природного ресурсу (держава в особі уповноваженого органу, юридична особа або громадянин). У лісовому, водному праві закріплюються і інші види договорів - концесії, довгострокового, короткострокового, безкоштовного користування, встановлення сервітутів та ін Договори на право природокористування можуть мати самостійне значення як підстави виникнення права природокористування (наприклад, при оренді земель), або ж діяти спільно з ліцензією. У такому разі договір відіграє допоміжну роль, так як полягає тільки за наявності ліцензії та уточнює, конкретизує її зміст (наприклад, договір на право водокористування) [5. с. 56].
Нарешті, в деяких областях природокористування, зокрема у сфері земельних відносин, підставою виникнення права природокористування можна вважати право власності на природний ресурс, оскільки його суб'єкту належить яке у його зміст правомочність користування. Підставами припинення права природокористування також є юридичні факти, конкретні переліки яких містяться у земельному, лісовому, водному та інших підгалузях екологічного законодавства стосовно особливостей використання окремих видів природних ресурсів. Деякі з цих підстав є характерними лише для даних природних ресурсів. Так, право водокористування припиняється внаслідок природного або штучного зникнення водного об'єкта. Однак більшість юридичних фактів можуть бути підставами припинення права користування всіма видами природних ресурсів. До них відносяться: - закінчення строку користування природним об'єктом; - відмова природопользователя від використання природного об'єкта, - ліквідація юридичної особи або смерть громадянина - природопользователя. Спільними підставами примусового припинення права користування природними ресурсами є: - вилучення природного об'єкта для державних потреб; - використання природного об'єкта не у відповідності з цільовим призначенням; - порушення правил раціонального використання або охорони природного ресурсу. Це можуть бути порушення умов ліцензії або договору на право користування природним об'єктом, не освоєння його протягом певного терміну, невиконання екологічних вимог у процесі господарського використання природного об'єкта, систематичне невнесення платежів за природокористування та ін В останніх двох випадках припинення права природокористування застосовується в якості санкції за порушення законодавства про використання і охорону навколишнього природного середовища. При цьому примусове вилучення природного об'єкта не звільняє винну особу від юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

Обсяг і склад прав і обов'язків, які входять у зміст права природокористування, якими наділяються конкретні природопользователи з використання наданих їм природних об'єктів, множинністю їх цільового призначення, різним статусом суб'єктів права природокористування. Між окремими конкретними видами прав і обов'язків у сфері природокористування є істотні відмінності.

Основним загальним правом землекористування, наприклад, є право самостійного господарювання на землі. До цієї категорії прав відноситься право власників і власників земельних ділянок на свій розсуд у їх межах здійснювати в установленому порядку без застосування вибухових робіт видобуток загальнопоширених корисних копалин (пісок, глина і т.д.), що не значаться на державному балансі, і будівництво підземних споруд для своїх потреб на глибину до п'яти метрів, а також пристрій і експлуатацію побутових колодязів та свердловин перший водоносний горизонт, який не є джерелом централізованого водопостачання.

Основними загальними правами користувачів надр є використання наданого їм ділянки надр для будь-якої форми підприємницької або іншої діяльності, відповідної мети, визначеної в ліцензії; самостійно вибирати форми цієї діяльності, що не суперечать законодавству; використовувати результати своєї діяльності, у тому числі добуте мінеральну сировину, відповідно з ліцензією та чинним законодавством; використовувати відходи свого гірничодобувного і пов'язаних з ним переробних виробництв, якщо інше не обумовлено в ліцензії; обмежувати забудову площ залягання корисних копалин у межах наданого йому гірничого відводу; проводити без додаткових дозволів геологічне вивчення надр за рахунок власних коштів у межах гірничого відводу, наданого йому відповідно до ліцензії; звертатися до органів, які надали ліцензію, щодо перегляду умов ліцензії у разі виникнення обставин, що істотно відрізняються від тих, у яких ліцензія була представлена. Водокористувачі на свій розсуд здійснюють належне їм право користування водним об'єктом. Втручання з боку органів виконавчої влади у діяльність водокористувачів, пов'язану з використанням водних об'єктів, забороняється, за винятком випадків, передбачених Водним кодексом та іншими законами. Аналогічні права захисту мають всі природопользователи, незалежно від того, яким природним об'єктом вони користуються.

Користувач тваринним світом здійснює належне йому права володіння і користування об'єктами тваринного світу на умовах і в межах, встановлених законом, ліцензією та договором з органом державної влади, що представляє відповідну територію, для здійснення користування тваринним світом.

Обов'язки, що входять у зміст права природокористування, по їхньому значенню для природокористувачів можна звести до двох основних видів - позитивним і негативним.

Позитивні обов'язки наказують вчиняти певні дії. Прикладами їх є обов'язки раціонально використовувати природні об'єкти відповідно до їх цільового призначення; застосовувати екологічно сумісні технології; здійснювати природоохоронні заходи; своєчасно і правильно проводити плату за користування природними об'єктами і забруднення навколишнього природного середовища [6. с. 158].

Негативні обов'язки перебувають у заборонах здійснювати певні дії. Прикладами їх можуть бути заборона погіршення стану навколишнього природного середовища на території в результаті здійснення господарської та іншої діяльності, недотримання встановленого порядку природокористування, порушення прав і законних інтересів третіх осіб. Права і обов'язки, що входять у зміст права природокористування, поділяють на загальні, призначені для всіх або більшості природокористувачів, і спеціальні, призначені для окремих певних видів використання природних об'єктів. Важливе значення в числі природокористувачів не власників має користування природними об'єктами відповідно до цілей надання їх у користування. Це право є одночасно також обов'язком природокористувачів - не власників. Кожен природопользователь має право на відшкодування заподіяної йому шкоди і разом з тим зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним іншим суб'єктом права.

До загальних прав природокористувачів можна віднести право на викид і скидання шкідливих речовин і на поховання відходів. Проте здійснення цього права допускається на основі дозволу, що видається спеціально уповноваженими на те державними органами у сфері охорони навколишнього середовища.

Спільними обов'язками природокористувачів є недосконалі дії, що порушують закони, права і законні інтереси інших природокористувачів, користування наданими природними об'єктами відповідно до встановлених законом норм і правил, - у тому числі екологічними. До даної категорії обов'язків належать загальні екологічні вимоги, які необхідно виконувати при експлуатації підприємств,

споруд, інших об'єктів та здійсненні іншої діяльності. Відповідно до них юридичні особи та громадяни зобов'язані вживати ефективних заходів по дотриманню технологічного режиму і виконання вимог з охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, оздоровлення навколишнього природного середовища.

Юридичні та фізичні особи повинні забезпечувати дотримання встановлених нормативів якості навколишнього природного середовища на основі дотримання затверджених технологій, впровадження екологічно небезпечних технологій і виробництв, надійної та ефективної роботи очисних споруд, установок і засобів контролю, знешкодження та утилізації відходів, проведення заходів з охорони природних об'єктів та відтворення природних ресурсів. Загальним обов'язком всіх природокористувачів є виконання висновків, постанов, подань та інших законних рішень органів державного управління, в тому числі спеціально уповноважених на те органів державного контролю за дотриманням законодавства в галузі охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів.

Однією з основних обов'язків природокористувачів за законодавством про охорону навколишнього природного середовища є ведення спільно з державними природоохоронними органами та органами державної статистики кількісного і якісного обліку природних ресурсів і вторинної сировини та визначення їх екологічної та економічної оцінки.

По водного законодавства, наприклад, водокористувач зобов'язаний вести у встановленому облік забираються, що використовуються і вод, що скидаються, кількості забруднюючих речовин у них, а також систематичне спостереження за водними об'єктами і їх водоохоронними зонами і представляти зазначену інформацію безкоштовно і у встановлені терміни в спеціально уповноважений державний орган управління використанням і охороною водного фонду. За підземним водним об'єктам інформація повинна представлятися також і до державного органу управління використанням та охороною надр.

Забороняється або в установленому порядку визнаються неправомірними дії природокористувачів так само, як і органів державної влади, що порушують антимонопольні вимоги законодавства. Основні спеціальні права природокористувачів встановлені законодавством і залежності від виду природопользователя та цільового призначення природного об'єкта, що надається у користування, та суб'єкта права природокористування.

До цих прав можна віднести, наприклад, такі.

Деякі категорії суб'єктів права природокористування (радгоспи і т.д.), ведуть господарську діяльність, наділені правами, які є в більшості випадків одночасно і обов'язками, по внутрішньогосподарському управлінню закріпленими за ними природними об'єктами.

Це управління являє собою, в основному, розподіл і перерозподіл природних об'єктів, переданих первинними природокористувачами у вторинне користування, облік та контроль у випадках, безпосередньо передбачених законом.

Підприємства та організації - природопользователя при зверненні до органів державної влади та управління мають право на одержання від них на договірній основі інформації про стан навколишнього природного середовища. Спеціальні обов'язки, передбачені законом, можна показати на таких прикладах. Такі природопользователи, як підприємства та організації, зобов'язані, наприклад, розробляти та проводити заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію забруднення навколишнього середовища.

Тимчасовий землекористувач зобов'язаний привести порушений їм ділянку землі у стан, придатний для використання за цільовим призначенням. Спеціальної обов'язком є рекультивація земель, тобто приведення земельних ділянок у стан, придатний для сільськогосподарських чи інших потреб, земельних ділянок по закінченні використання їх для будівництва, видобутку корисних копалин.

Природопользователи при реалізації наданих їм правомочностей не мають права здійснювати свою діяльність поза межами встановлених обмежень. Обмеження прав і обов'язків природокористувачів можуть вводитися при необхідності в тому порядку, встановленому законом, для забезпечення екологічної безпеки населення, охорони навколишнього природного середовища та її окремих об'єктів. Обмеження можуть встановлюватися аж до заборони окремих видів природокористування.

2. Проаналізуйте види відповідальності за порушення водного законодавства
Юридична відповідальність - різновид правового примусу, що представляє собою особливий правовий стан і полягає в обов'язку особи зазнавати певних позбавлення державно-владного характеру за вчинене правопорушення. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення, якщо поведінка суб'єкта не підпадає під ознаки правопорушення, то ця особа не підлягає юридичної відповідальності [5. с. 86].
Загальне поняття відповідальності має філософський, методологічний характер, передає особливе соціальне і морально-правове ставлення особистості до суспільства, що полягає в реалізації морально-правового боргу.
Про юридичної відповідальності говорять, як про відповідальність особи за здійснення покладених на нього обов'язків у сьогоденні та майбутньому. У такому плані юридична відповідальність розглядається в якості необхідного елемента громадської дисципліни та правопорядку.
Водокористувачі зобов'язані: - використовувати водні об'єкти в цілях, для яких вони надані, та дотримувати встановлених умов водокористування; - раціонально використовувати водні ресурси, проводити необхідні роботи по збереженню та поліпшенню якості вод, відновлення водних об'єктів; - вести облік кількості забираються і використовуваних вод, здійснювати контроль за якістю води, яка забирається і відводяться у водні об'єкти стічних вод, а також подавати в установленому порядку звіти відповідним органам; - не допускати порушення прав інших водокористувачів, а також нанесення шкоди господарським об'єктам та навколишнього середовища; - дотримуватися встановленого режиму утримання зон і округів санітарної охорони джерел господарсько-питного та лікувального водопостачання, водоохоронних зон і прибережних смуг водних об'єктів; - утримувати в належному стані очисні та інші водогосподарські споруди та пристрої і дотримуватися встановлених правил їх експлуатації; - проводити узгоджені в установленому порядку заходи з охорони вод від виснаження та поліпшення їх стану; - своєчасно інформувати місцеві виконавчі і розпорядчі органи, органи державного управління з природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, органи державного санітарного нагляду про виникнення аварій та інших надзвичайних ситуаціях, що впливають на стан водних об'єктів, і здійснювати невідкладні роботи по ліквідації їх наслідків ; - безперешкодно допускати на свої об'єкти представників спеціально уповноважених органів державного управління, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною вод, і подавати їм безоплатно необхідну інформацію; - своєчасно вносити плату за водокористування відповідно до законодавства Республіки Білорусь; - виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод відповідно до законодавства Республіки Білорусь [2. с. 6].
Самовільне захоплення водного об'єкта, самовільне водокористування, а також переуступка права водокористування та інші угоди, які в прямій або прихованій формі порушують права власності Республіки Білорусь на води, є недійсними.
Самовільно захоплені водні об'єкти повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, проведених захопили їх особами за час незаконного користування ними, в порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь.
Особи, винні у вчиненні порушень, зазначених вище, а також в (під):
- Реалізації проектів, що підлягають державній екологічній експертизі, без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
- Забруднення і (або) засміченні вод або порушення режиму утримання водоохоронних зон і прибережних смуг водних об'єктів, а також порушення встановленого водоохоронного режиму на водозборах, що викликала забруднення вод, водну ерозію грунтів та інші негативні явища;
- Введення в експлуатацію промислових, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і (або) засмічення вод або їх шкідливому діянню;
- Введення в експлуатацію промислових, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що забезпечують облік та раціональне використання вод;
- Забір води з перевищенням лімітів, затверджених уповноваженими на те органами державного управління, або нераціональному її використанні;
- Самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, гребель, каналів, накопичувачів природних і стічних вод, буріння свердловин на воду і т.п.), а також інших робіт на водних об'єктах, у водоохоронних зонах і прибережних смугах водних об'єктів, зонах санітарної охорони джерел господарсько-питного водопостачання;
- Порушення порядку ведення первинного обліку кількості забираються з водних об'єктів і скидаються до них вод та визначення якості вод, що скидаються або порушенні порядку складання державної статистичної звітності про використання води (відмова від її подання, неподання в установлений строк або подання недостовірної інформації про використання води);
- Пошкодженні водогосподарських споруд і пристроїв, а також споруд та пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод;
- Порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, а також споруд та пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод, або порушенні встановлених умов відведення стічних вод;
- Порушення умов, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування;
- Використанні водних об'єктів не за цільовим призначенням;
- Порушенні режиму експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та господарсько-питних водопроводів;
- Приховуванні або перекручуванні інформації про аварійну ситуацію на водних об'єктах, - несуть адміністративну, кримінальну чи іншу відповідальність відповідно до законодавства Республіки Білорусь.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення водного законодавства Республіки Білорусь.
Юридичні та фізичні особи, які заподіяли шкоду внаслідок порушення ними водного законодавства Республіки Білорусь, зобов'язані відшкодувати їх у порядку та розмірі, встановлених цивільним законодавством Республіки Білорусь.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення водного законодавства Республіки Білорусь, не звільняє винних від плати за користування водними об'єктами та здійснення заходів щодо ліквідації наслідків, викликаних цим порушенням.
Збитки, завдані водокористувачу припиненням або зміною умов водокористування, підлягають відшкодуванню за рахунок заподіяли ці збитки, за винятком випадків, коли заподіяння збитків сталося з вини самого водокористувача [4. с. 10].
Спори, пов'язані з відшкодуванням збитків, завданих припиненням або зміною умов водокористування, вирішуються в судовому порядку.
Спори з питань використання та охорони вод вирішуються органами, які здійснюють державне управління в галузі використання та охорони вод, відповідно до їх повноважень і судами в порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь.

Список використаних джерел
1) Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 . Мінськ «Білорусь» 1997р.
2) Водний кодекс Республіки Білорусь від 15 липня 1998 р . N 191-З. Прийнятий Палатою представників 18 червня 1998 . Схвалений Радою Республіки 29 червня 1998 . (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1998 р ., № 33, ст. 473). Юридична база «ЮСІАС».
3) Закон Республіки Білорусь «Про охорону навколишнього середовища» від 26.11.1992 року. № 1982-ХII. Відомості Верховної Ради Республіки Білорусь 1993р. № 1 Юридична база «ЮСІАС».
4) Жовна Е. Н. Екологічні правопорушення й. М.: ЕАО Бізнес-школа "Інтел-Синтез". 2000.
5) Єрофєєв Б. В. Екологічне право. Підручник. Видання друге, перероблене і доповнене. М.: Юрист. 2001.
6) С.А. Балашенко, Д. М. Демичев. Екологічне право. Видання друге. Мінськ «ураджай». 2000. - 398с.